Визначні дати

Календар

Лічильники

Яндекс.Метрика

Т. Г. Шевченко - великий син українського народу

Сценарій усного журналу

Т. Г. Шевченко - великий син
українського народу

Ведучий 1
Добрий день, шановні вчителі, діти! Сьогодні ми перегорнемо сторінки усного журналу «Тарас Шевченко – великий син українського народу»
Ведучий 2
Навесні, коли тануть сніги
І на рясті заграє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.
Ведучий 1
Перша сторінка нашого усного журналу « Сторінка життя великого поета».
Ведучий 2
Т. Г. Шевченко - великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було б правдою.
учень
Дата 9 березня 1814 року пам'ятна у історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях, на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні - її Великий співець - Тарас Шевченко.
учень
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину...В тім гаю,
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло...Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Ведучий 1
Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків, тобто прадід його та далекі предки були вільними: жили і працювали тільки для себе і своєї сім'ї . Григорій Іванович був людиною грамотною, тобто письменною.


Ведучий 2
Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща.
учень.
В похилі хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати , вбита горем,
Благословенна та година
Як родила мати сина.
Ведучий 1
Тепло материнського серця передалося і Тарасеві. Ріс Тарас як усі діти. Але був дуже цікавим, допитливим, жадібним до знань. Читати Тарас навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід. Він казав « Що в голові є – то навіки твоє». І віддали Тараса до школи.
Ведучий 2
Разом 3 10 – 12 босоногими хлоп'ятами повторював за дяком «Аз – буки» , «Аз – буки». А вибігши зі школи співав
Аз – били мене раз
Буки - не потрапляй дякові в руки.
Ведучий 1
Та потрапляти доводилось частенько. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Тарас тікав від дякового навчання.
учень.
Вірш «Давно те діялось...»
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п'ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І везерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або «Три царіє со дари».
Та сам собі у бур'яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу.
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур'яні.
І тяжко плакать. І не знаю,
За що мене Господь карає?
У школі мучилось, росло,
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають.
А все за того п'ятака,
Що вкрав маленьким у дяка,
Отак Господь мене карає.
учень.
Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.
учень.
Коли Тарас був юнаком забрав його пан, як свого слугу, аж у Пертербург. Знущався над ним і над його талантом художника. Ось як згадує Т. Г. Шевченко про своє дитинство.
учень.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло.
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало.
Неначе в бога...
учень.
Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, - злидні та праця поклала в домовину мати. Їй було 40 років, а Тарасові 9 з половиною.
Учень.
Батько одружився вдруге. Але через два роки помер. Помираючи сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або великою ледащо.»

учень.
І залишився тарас сиротою.
На літо мачуха віддавала його у пастухи, а взимку він працював у наймах у дячка, який тоді навчав дітей у школі при церкві. Довелося тягати воду на високу гору, до дякової хати, мити та прибирати в школі, терпіти знущання школярів.
Учень Але саме там допитливий, жадібний до знань, Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.
Ой умер старий батько
І старенька мати.
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати
Що мені на світі
Сироті робити
Чи йти в люди жити
Чи дома журитись.
Вірш «Тяжко – важко в світі жити...»
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,—
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б,— тяжко жити,
І нема де дітись.
В того доля ходить полем —
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає...
Учень
З того часу починаються його поневіряння по чужих людях.
Ходив, шукав, що було сили,
Людей, щоб розуму навчили
Писати вчився у дяка
І малювати в маляра
По селах пас чужі ягнята,
Та мачуха прогнала з хати
У дідичка був козачком
Щоб з нього також користь мати.
Учень
Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. Але хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Так він потрапляє в сусіднє село Хлипівку до маляра, який погоджується вчити його малювати.
Ведучий 2
Та минал и літа. Пан Енгельгард забирає його до себе а Петербург і Тарас стає козачком.
Йому потрібні були різного роду дворові. Поміщик розраховував, що з природного обдарування кріпака з часом буде мати більше вигоди.
Ведучий 1
Друга сторінка нашого журналу «Літературна спадщина «Кобзаря»».
Вірш « Думи мої, думи...»
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Ведучий 2
Колись у сиву давнину ходили містами і селами старі сліпі люди. Вони співали про долю України про героїчні подвиги козаків. Свій спів мандрівники супроводжували грою на музичному інструменті, його називали кобзою. Від назви цього інструмента і походить назва виконавців народних пісень – кобзарі.
Ведучий 1
Шевченко не ходив з кобзою чи бандурою містами і селами. Але його твори близькі за змістом до народних дум і пісень. Тому його називають Великим Кобзарем, що він підписував свої твори «Кобзар»
Учень
Перший «Кобзар» вийшов 1840 р. у Петербурзі. В ньому було всього 8 поезій. Потім у 1844р. та 1860 р. знову повторно видали.
Учень
Шевченко дуже любив Україну і рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки рано – вранці чи надвечір і дивився, як ростуть верби на березі річки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив, як сонечко увечері сідає, а потім складав вірші.
Учень
Коли читаєш вірші Шевченка то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.
Ведучий 2
Багато віршів Шевченка покладено на музику (По діброві вітер віє, Зацвіла в долині червона калина) Микола Лисенко присвятив Шевченкові понад 80 композицій.
Пісня «По діброві вітер віє»
Ведучий 1
Третя сторінка нашого журналу «Шевченко – художник».
Перегляд відео. Шевченко – художник.
Ведучий2
Шевченко написав понад 1000 творів
«Автопортрет, Катерина, На пасіці....»
Ведучий1
На четвертій сторінці нас чекає вікторина "З якого твору?"
...Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
("Садок вишневий коло хати")
...Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!
( "І виріс я на чужині" )
...Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
("Мені тринадцятий минало")
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
(Поема "Причинна. Уривок "Реве та стогне Дніпр широкий")
...А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
("Тече вода з-під явора")
...І усміхнулася небога.
Проснулася - нема нічого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила...
("Сон")
...Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
("Тече вода з-під явора")
Вчитель. А зараз я пропоную доповнити ці рядки потрібними за змістом словами.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до ... (води).
Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце ... (зустрічає).

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у ... (гаї).
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона ... (калина).
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина ... (годувать).
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в ... (Україну).

5 сторінка нашого журналу «Шевченкові заповіти»
Ведучий 2
Красива, багата наша мова. Шевченко показав силу і красу українського слова. Він писав про мову:
Учень
Ну щоб здавалося слова
Слова та голос – більш нічого,
А серце б'ється ожива,
Як їх почує. Знать од Бога
І голос той , і ті слова
Ідуть між люди.
Ведучий 1
Шевченко любив свою мову, писав нею, закликав, щоб ми вчили її, не цурались:
Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, а свого не цурайтесь.
Не цурайтесь
Того слова,
Що мати співала,
Як малого сповивала,
З малим розмовляла
Учень.
У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка - у Петербурзі 10 березня пересталобитися серце великого поета.
Ведучий 2
Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам'ять поета. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народам світу. Він є нашою гордістю, честю і славою. І нам, дітям, потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар". Пам'ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських. Його іменем названі вулиці, театри, школи. Пам'ятники Шевченку стоять у багатьох містах України, у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї, Росії, Білорусії.
Вірш «Заповіт»
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
учень
Поховали... Тихесенько
Україна плаче
Поховали дух великий
І серце гаряче
Поховала наша мати
Найкращого сина
Вічну пам'ять заспівала
Уся Україна.
Ведучий
Всього 47 років прожив Шевченко 24 з них був кріпаком, 10 років у засланні і тільки 13 років був вільним. Він був сином мужика а став великим поетом. Тяжка доля не змогла стерти його любов до України. Любіть Україну, як любив її поет. Читайте його твори і ваша мова буде багатою, чистою, чарівною.
Пісня «Про кобзаря»