Как сделать потолок из гипсокартона. Как сделать подвесной потолок в доме. Какой потолок лучше сделать. Отделка ванной комнаты. Быстрая отделка ванных комнат панелями. Отделка ванной комнаты пластиковыми панелями. Кровля крыши профнастилом. Качественные материалы для кровли крыш. Крыша из мягкой кровли. Самоделки для сада. Успешные самоделки для сада своими руками. Самоделки для сада и огорода. Ванная мебель для ванной комнаты. Купить мебель для ванных комнат недорого. Заказ мебели для ванной комнаты. Бизнес малое производство. Самый малый бизнес идеи производство. Новый бизнес производство. Монтаж дверей своими руками. Быстрый монтаж входных дверей. Легкий монтаж пластиковых дверей. С чего начать ремонт квартиры. Быстрый ремонт дома с чего начать. Ремонт своими руками для начинающих.

Визначні дати

Лічильники

Яндекс.Метрика
Понеділок, 10 грудня 2012 21:18

Передісторія нашого села

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Територія, на якій розташовані наші села Великий Олександрів і Малий Олександрів, за твердженням поколінь старожилів (від пра-прадіда до діда) людські поселення були поширені значно раніше.

 

Старожили доводили це тим, що людей приваблювала природа: яриста місцевість була добре захищена від вітрів, ураганів, наявність великої кількості повноводних річок, ліси, поля, дичина і, нарешті і саме головне - це зручні природні умови для захисту від нападів ворожих племен.

Ціхмістер С.І. і Тарадуда П. і ін. часто розповідали про загін легендарної Марусі, яка була організатором боротьби за незалежність.

Крім розповідей про виорювання рештків стародавніх будівель старожили знаходили знаряддя періоду неоліту - кременеві ножі, скребки, гребінці, списи, стріли, здебільшого в зруйнованому стані.

За переказами старожилів Брендюко П., Шурипи Якова там, де в Малому Олександрові стоїть кам'яний хрест, була церква, побудована з каменю і цегли за часів, коли князь Володимир хрестив язичників у Дніпрі. Церква була невеличкою. її зруйнували татари. Після татар збудували нову церкву, яку назвали «гарною». Попередня церква була без хрестів і, за твердженням старожилів, була просто богомольнею, вона не мала будь-яких внутрішніх убранств. Збудовану нову православну церкву знову спалили польські загарбники для «повіновенія» Речі Посполитій. Про церкву, що вже була побудована в Великому Олександрові, старожили твердили, що в час святкування 300-річчя Дому Романових в 1913 році, священики відмічали 350-річний ювілей з часу побудови цієї церкви. Отже, виходить що ця церква була побудована в 1563 році (проіснувала до 1937 року. Організував розбирання церкви голова колгоспу Закордонець Т.Ф., а скинув хрест Олендра Олекса).

З допомогою дяка Адісевича С.Г. нам удалося з матеріалів, що нам досталися після
розгрому церкви, установити, що ця церква була збудована на старому цвинтарі і
будувалася в 1563 році, невелика дерев'яно-дубова; а перебудована вона була з
добудованою кам'яною дзвіницею в 1796 році ( про що було вказано в дужках). Тоді був
поставлений «дешевий» (простий) іконостас, якого замінили в 1871 році
висококоштовним, різьбленим з дерева, золоченим іконостасом, гідним витвору мистецтва
Церква була обнесена кам'яним муром, обсаджена
декоративними деревами.(про це свідчать старожили)                     

В цілому церква мала би бути збережена, як музей, пам'ятник архітектури XVIII століття.

Пам'ять людська зберігає дивовижні відомості, часи великого періоду. Повідають, що на місці Малоолександрівського цвинтаря знаходилася фортеця, з міцною огорожею навколо для боротьби з татаро-монголами, яка була розорена шляхтою при князі Данилі, разом з тим, на тій території знаходяться хрести грубої обробки. Хрести - це вже період християнства. На це - в один голос: «Це вже коли була справа при Оліївщині (Коліївщині), коли Катерина II прислала Суворова розбити шляхетських конфедератів і на честь цього була відбудована ота спалена раніше церква». Все це насправді підтверджується історією. У 1768 р. в м. Бару була зібралася реакційна група шляхтичів, які створили конфедерацію для боротьби проти польського уряду. Уряд змушений був звернутися до Катерини II, а та послала Суворова...

Всі речові докази, знайдені на території наших сіл, свідчать про те, що люди жили на Поділлі тисяч 18 років тому, тобто в період пізнього палеоліту. Багато поселень минулого розташовувалося на території, зайнятій нині існуючими селами Малий і Великий Олександрів; на городах і в садибах цих сел. Якби тут вдалося проорати тракторним плугом на глибину сантиметрів 30-35, можна було б знайти багато цінного, менше зруйнованого, ніж те, що знаходилося на полях, які переорювалися сотні років.

Старожили багато оповідають переказів про знущання татарів над місцевим населенням за непокору. Татари знальоту грабували садиби, будинки, забираючи продукти, майно, худобу, а працездатних людей в'язали ремінцями з сировиці і гнали разом з худобою на південь до моря. Дітей вбивали, хапаючи за ноги, били головами до одвірків, так що мозок розлітався, зустрічних на вулицях топтали кіньми. Дідам і бабусям, які заступалися за дітей, переламували хребти і залишали їх помирати в муках. Всі пожитки, мед, віск, шкіри, полотно, домашню птицю, худобу татари забирали, а будівлі спалювали, перетворюючи села і містечка в пустиню. Людям, яким вдалося втекти в недоступні ліси, довелося роками ховатися від татарви. Самим же татарам, на винищеній землі, нічого було грабувати. Аж тоді татари почали зганяти людей з лісів до гуртів, навіть допомагати їм відбудовувати поселення, розплоджувати худобу, сіяти хліб на випалених землях.

Всі ці заходи щодо відновлення нормального життя на Поділлі татари проводили через місцевих ставлеників-землевласників - мурз - наділивши їх усіма правами влади та знущань. Народ ненавидів мурз і з часом негідників усіх видів стали звати ганебними словами «мерза, мерзенний, мерзість».

З історії відомо, що татаро-монголи в князівствах залишали угодних їм князів, дозволяли їм мати свої військові дружини, які використовувалися для захисту володінь татар та вирішення своїх міжусобних конфліктів.

Після повалення татаро-монгольського іга, Подільська земля стала піддаватися нападам з боку польської шляхти, що досить обширно висвітлено в підручниках з історії.

Від таких, століттями нестерпних знущань, народ почав повставати. Знаходилися талановиті ватажки Сагайдачний, Наливайко і багато ін. За часів кріпацтва на Поділлі діяв борець за долю народу Устим Кармалюк. Завершилася боротьба українського народу угодою Б.Хмельницького з Московським царем.

Читати 1126 разів Останнє редагування Середа, 19 листопада 2014 15:58