Снять квартиру посуточно. Быстро снять посуточно квартиру в казани. Снять однокомнатную квартиру посуточно. Помощь в получении ипотеки. Удобное получение ипотеки в сбербанке. Что нужно для получения ипотеки. Отопление частного дома. Как сделать отопление частный дом схема. Частный дом монтаж отопления. Восстановление жесткого диска. Быстрое восстановление информации с жесткого диска. Восстановление данных жесткого диска программа. Кредит с плохой историей. Быстрые кредиты онлайн с плохой историей. Срочный кредит с плохой историей. В какой сервер играть в WOW. Топ world of warcraft серверы. Wow серверы pandaria. Круглопалочный станок чертежи. Круглопалочный станок купить дешево. Самодельный круглопалочный станок. Кредит на покупку квартиры. На долго взять кредит на квартиру. Кредит на покупку квартиры.

Визначні дати

Лічильники

Яндекс.Метрика
Понеділок, 10 грудня 2012 21:19

Село у дореволюційний період

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Економіка царської Росії кінця ХІХ-ХХ ст. досягла була найвищого свого розвитку. Швидкий розвиток капіталізму у місті й на селі супроводжувався нагромадженням

капіталу за рахунок жорстокої експлуатації робітників і селян. Цс супроводжувалося

значними змінами в країні у вигляді державних реформ, перебудов народного господарства, трудової і політичної активності населення. Були вже добре розвинуті промисловість(металургія, машинобудування), залізничний транспорт (особливо вздовж західних кордонів), прокладання шосейних доріг. Активізувалася діяльність селян.

Потерпівши поразку в російсько-японській війні 1905 року, Росія стала готуватися до нової війни, яка на той час через імперіалістичні суперечності між країнами назрівала.

Все це викликало значні події в державному й політичному житті Росії у вигляді Столипінської реформи, народного руху мас-страйків і революції 1905-1907 рр. Адміністративно, наше село відносилося до Капустянської волості Новоушицького повіту Подільської губернії.

Столипінською реформою було дозволено вихід окремих родин із сільських общин на хутори, переселення міщан в села, переселення населення на вільні землі. Це привело до швидкого розшарування селян на багачів, середняків і бідноти. У нашому селі створилися міцні багаті господарства Барана й Мойсея, з земельними площами 20 і більше десятин.

Вони були добре оснащені сільськогосподарською технікою, тяглом, складами, конюшнями, майстернями і гаражами. Вели господарство вони в основному власними силами, жили скромно (сало їли не часто), все копили на розширення хазяйства, прикуплення землі, добрив, насіння, нової техніки. Найманою робочою силою користувалися лише в сезонні періоди. Найманими робітниками були в основному бідняки, які заборгували хазяїну за позички хліба, грошей, користування кіньми тощо. Приблизно в цей час появилися в селі нові поселенці. Повітовий чиновник Прус викупив ділянку землі біля 10 га з дачею, де був добротний будинок, сад, ліс, пасіка. На Левадах поселилась родина Конопків. Буда ще одна родина.

Судячи по стану господарств у 30-х роках: будинки й подвір'я були нові, добре доглянуті, гарна широка вулиця, молоді сади з рясними врожаями, можна вважати, що родина Костецьких, Підгірського, Слишнських поселилася в нашому селі десь у 1900 роках.

В районі Хутора були церковні землі, там була дача сільського священика, сад, ставок (можливо було 2 ставки) невеликий ліс.

Активізувалася господарська діяльність тодішніх молодих родин: Каріїв, Кокойків, Тарадудів, Волошиних, Гульків, Тихих, Ковалів, Гаврилюків, Шурипів, Олендр і ін. Вони стали будувати нові добротні хати і подвір'я, обзаводилися кіньми, худобою, скуповували або приєднували через шлюби землі, застосовували новітню агротехніку і новий сільськогосподарський реманент. Залізні плуги, культиватори, ручні молотарки. Урожаї підняли з 6-8 до 12-16 цн/га. Вони склали тодішній «середній» клас - майбутні середняки (4-5 га землі).

Поруч залишалася сільська біднота, яка жила в старих похилих хатах з запущеними подвір'ями, багатодітними сім'ями. Здебільшою причиною убогості було невміння вести хазяйство, пиятика, хвороби, старість.

Побутові потреби селян обслуговували три млини на р. Батіг, крамниця та сільські майстри-кустарі. Почесною славою користувалася сім'я Підгурських, які виготовляли доброті і гарні вози і інший інвентар, повагою користувався коваль Кіндрат Волошин, примуси, каструлі, відра, дійниці ремонтував Пшик Тимофій. У селі було декілька ткацьких верстатів, маслохбійок. У людей були жорна, крупорушки. В селі були добрі майстри-теслярі та столяри, які виконували будівельні роботи та виготовляли меблі: скрині, канапки, постелі, прядки та інше. Це Коваль Марко, Олійник Іван, Тихі.

А ще в селі жив легендарний Коть. Про нього ходили легенди, ніби він міг накликати дощ, або розігнати градові хмари.

Коть був насправді талановитою людиною він власними силами збудував «вічний двигун». За його задумом це була компресово-циліндрова машина, в якій один циліндр мав накачувати й стискати повітря, яке передавалося до другого циліндра, що мав приводити в рух машину. На жаль, вічний двигун йому не вдався, але він пізніше доробив паровий котел і вийшла парова машина потужністю десь 6 к.с. яка приводила в рух січкарні, молотарки. Пізніше під його керівництвом, за його проектом в колгоспі була побудована баня досить з оригінальною системою нагріву води та пари.

Протипожежну охорону очолював Тарадуда Трохим.

Громадське життя села, побут, одяг селян визначалися народними звичаями, обрядами, церквою. Водохрещення проходило біля Попової криниці, навколо церкви дівчата справляли Гаївки (маївки) співали народні пісні «...Радуйся, явір зелененький...»

Весілля проходили гучно з боярами, приданим, викупом нареченої, та, на другий
день, - виносом свекрухи на драбині.         

У великі сільські свята влаштовувалися народні гуляння. Проводилися вони на Долині. Сюди приїжджали «комедії» (каруселі), трупи комедіантів, ляльковий театр, євреї з міста привозили солодощі, квас, цукерки, дитячі іграшки: свистки-баранчики, півники-свистульки, сопілки, навіть цимбали і балалайки.

На цій Долині проводилися і громадські заходи - збори селян, а вже, в радянський час - мітинги, присвячені революційним святам.

В одязі селяни дотримувалися національних подільських традицій. Натільну й постільну білизну виготовляли з домотканого полотна. Кожна жінка з дитинства навчалася прясти, шити й вишивати. За звичай, нареченій готували декілька полотняних сорочок, верети (рядна, простині, покривала), дві подушки, а також верхнє весільне і повсякденне вбрання. Обов'язковими були рушники і хустки

Читати 1036 разів Останнє редагування Середа, 19 листопада 2014 15:59